Головна Оріхівський край Юрківський старостинський округ

Юрківський старостинський округ

Таврійської сільської ради Оріхівського району Запорізької області

 

Юрківська сільська рада утворена в 1958 році. У грудні 2016 року увійшла до складу Таврійськоїї об'єднаної територіальної громади, ставши старостинським округом Таврійської сільської ради.

Обов'язки старости округу виконує колишній Юрківський сільський голова Глебенко Кирило Олександрович.

До округу входить один населений пункт – село Юрківка, площа якого 8130 га.

Кількість населення на 01.01.2011 року 1434 чоловік, дворів – 597.

 

Юрківка – село, розташоване на лівому березі річки Конка, за 13 км від районного центру. Площа населеного пункту становить 8130 га.

День села святкується 21 вересня.

На території Юрківки знаходяться одне поштове відділення зв’язку, 8 підприємств торгівлі, 11 підприємств сільськогосподарського виробництва, православна церква.

Сьогодні в селі Юрківці одна загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів (18 вчителів, 106 учнів), одна сільська бібліотека (2 працівники), амбулаторія загальної практики сімейної медицини (5 працівників), сільський клуб (2 працівники).

Юрківка (з 1862 по 1921 рік — Білицьке) — село, центр однойменної сільської ради. Відстань від найближчої залізничної станції Обща 1 км. Численні археологічні знахідки свідчать про те, що в сиву давнину на терито¬рії нинішньої Юрківки жили люди. На північній околиці села височить група курганів, з яких найбільші — Мечеть-могила і Шаврова могила. У Юрківці збереглося кілька кам'яних половецьких баб. У XVI ст. річка Конка була кордоном між Запорізькою Січчю і татарськими володіннями. На Шавровій могилі, найвищій точці лівого берега Конки, татари збудували фортецю, біля якої виріс аул з мечеттю. Навколо цієї могили місцеві жителі не раз знаходили чавунні та свинцеві ядра, що свідчили про запеклі бої запорізьких козаків з татарами. Сучасні археологічні дослідження доводять те, що це поселення виникло значно раніше – ще за часів Золотої Орди, і , скоріш за все, було одним із поселень на дорозі Великого Шовкового Шляху.

Після приєднання до Росії південних приморських степів на місці татарської фортеці виникло невелике поселення, яке певний час називалось Аулом. Його засновниками були біглі кріпаки з північних губерній. За іменем одного з перших поселенців — Юрка воно в народі дістало назву Юрківки. Нове село поступово зростало, в перші роки — за рахунок кріпаків-втікачів, а наприкінці XVIII — на початку XIX ст.— державних селян з Волині, Уманщини, яких царський уряд переселяв на береги Конки. Окремі частини села (кутки) місцеві жителі так і називали «Уманщиною», «Волинню» тощо. У 30-х роках XIX ст. в Юрківці оселилося кілька козацьких сімей із Задунайської Січі — Галушків, Чорноморців, Лисенків, Таранів та ін., яким уряд дозволив повернутися на батьківщину.

Село Юрківка до 1919 року називалося Білецьким. На початку 1919 року в селі була організована комуна «Незаможник», до якої вступило 30 чоловік. За успіхи в соціалістичному будівництві і високу революційну свідомість 5й Всеукраїнський з’їзд Рад 3 березня 1921 року нагородив трудящих Білецького Червоним прапором праці. Жителі, не бажаючи залишати за селом попівську назву, порушили клопотання про повернення йому давньої народної назви. 12 липня 1921 року за рішенням ВУЦВКу Білецьке перейменоване на Юрківку.

Закінчилася громадянська війна, в якій брало участь понад 200 юрківчан. У 1929 році в селі був створений перший колгосп, в якому об’єдналися 30 бідняцьких господарств. На початку 1931 року юрківчани вирішили об’єднати дрібні колгоспи в єдину комуну – «Червоний незаможник». ЇЇ головою обрали комуніста „двадцятип’ятитисячника“ із Запоріжжя І.Рубана. Ця комуна проіснувала тільки 3 місяці, бо не було ні матеріальних умов для успішної роботи такого великого господарства, ні досвіду керівництва ним. Замість комуни створили 4 колгоспи: «Спартак», ім. Орджонікідзе, «Соцзмагання», ім. Чкалова.

22 червня 1941 року, коли німецько-фашистські загарбники напали на Радянський Союз, в селі відбулися мітинги та збори. На них селяни одностайно висловили свою рішучість боротися до повного розгрому підступного ворога. На фронт вирушило 507 мешканців села Юрківки, яких було призвано до Лав Червоної Армії і не повернулося 157 чоловік. 50 жителів вступили до винищувального загону, створеного для боротьби проти німецьких парашутистів. Очолив загін І.К. Сердюк. 4 жовтня Юрківка була окупована фашистами. Майже 2 роки лютували гітлерівці в Юрківці. Депутатів сільради С.Г. та А.М. Дяченків вони відправили до Бухенвальду, на каторжні роботи до Німеччини вивезли 180 юнаків та дівчат. На сьогоднішній день на обліку Юрківської сільської ради знаходиться 4 інваліди війни, 9 учасників бойових дій, 15 солдатських вдів, 150 осіб, які були свідками фашистської окупації, .

У червні 1942 року командування Червоної Армії направило у дніпровські плавні десантну групу на чолі з В.Г. Проскурою, яка мала організувати в цьому районі партизанську боротьбу. 4 липня 1942 року вона дісталася до Юрківки. Видана зрадником група прийняла нерівний бій з фашистами. Бій тривав близько 8 годин. Було вбито 19 гітлерівців. О.І. Бондаренко загинув, а поранений в руку В.Г. Проскура відстрілювався, поки були патрони. Останній він залишив для себе. Після війни командиру десантної групи, Проскурі В.Г., був споруджений пам’ятник в центрі села. Вночі 20 вересня 1943 року воїни 259-ї стрілецької дивізії 51-ї армії Південного фронту визволили село від гітлерівських загарбників. Окупанти заподіяли Юрківці великих руйнувань: знищили вальців млини, міст через річку Конку, клуб, спалили ферми, 47 житлових будинків, тощо. Незабаром після визволення села відновила роботу сільська рада, яка очолила роботу по відбудові господарства. Щоб засіяти озимий клин, кожна сім’я виділила з своїх мізерних запасів по кілька кілограмів зерна. Для збереження худоби: 13 корів, 200 телят і 2 свиноматки, нашвидкуруч вібудували ферми. Після закінчення війни справи пішли набагато краще. Влітку 1950 року проведено укрупнення колгоспів: замість 4-х створено 2 – ім. Чкалова та ім. Орджонікідзе. Врожаї зернових зросли до 18 центнерів з гектара. А в 1958 році ці два колгоспи об’єдналися в одне велике господарство, що дістало назву «Зоря комунізму».

У 1969 році колгосп «Зоря комунізму» мав 7,4 тис га сільськогосподарських угідь в т.ч. 6,4 тис га орної землі. Урожай зернових становив близько 20 центнерів з гектару. На фермах налічувалося понад 7 тис. голів худоби. Прибутки господарства перевищили два млн. крб. Праця односельчан була високо оцінена урядом. Близько 50-ти з них були нагороджені орденами. Так, найвищої нагороди, Ордена Леніна, був нагороджений тракторист колгоспу - Хрипун Олексій Трифонович. Олександр Васильович Ковальський – комбайнер колгоспу у 1954 році по комсомольській путівці виїхав до радгоспу ім. Тельмана Кустанайської області. Наш земляк добре попрацював на освоєнні цілинних земель Казахстану. З 900 га він зібрав понад 16 тис. центнерів ярої пшениці за що був нагороджений Орденом Леніна.

Ганна Прокопівна Криворучко – ланкова рільної бригади колгоспу, теж була нагороджена Орденом Леніна за вирощування високих врожаїв кукурудзи.

Орденом «Трудового Червоного Прапора» за вирощування високих врожаїв рицини (28,7 га з га) була нагороджена Параска Андріївна Онищенко – ланкова рільничої бригади.

Орденом «Знак Пошани» були нагороджені механізатори колгоспу – Дирявко Микола Федорович, Титаренко Іван Васильович, орденом «Трудової слави» ІІІ ступеня нагороджений Гордійченко Іван Сергійович.

За значний вклад у виховання підростаючого покоління були нагороджені: директор Юрківської середньої школи, Ярошенко Людмила Василівна – орденом «Знак пошани», та заслужений вчитель України, Дацко Світлана Герасимівна, нагороджена орденом України «За заслуги» ІІІ ступеня.

Назаренко Григорій Григорович – учасник бойових дій у Великій Вітчизняній війні, нагороджений Орденом Вітчизняної війни І ступеня та іншими орденами і медалями, на протязі 28 років (з 1959 по 1987 рік) був незмінним головою Юрківської сільської ради. Вніс великий вклад у розбудову села, за що був нагороджений Орденом «Знак Пошани».

Саєнко Микола Михайлович з вересня 1962 року по липень 1987 року був головою колгоспу «Зоря комунізму». За час його роботи за сприянням сільської ради колгосп отримував мільйонні прибутки, вніс величезний вклад в розвиток соціальної інфраструктури села.

Уродженці села Юрківки: Микола Феоктистович Богуславський – контр-адмірал Військово-Морського Флоту СРСР, Шевченко Радій Миколайович – доктор медичних наук, професор, завідуючий кафедрою ЗДМУ, це наші славні земляки.

 

Контактна інформація:

телефон 47-6-27.