Головна Історія краю Всеволод Арутюнович Лазарян

Всеволод Арутюнович Лазарян

 

 

16.10.1909 – 24.12.1978

 

Народився 16.10.1909 р. в м. Оріхові Запорізької області в родині лікаря.

Всеволод Арутюнович Лазарян - доктор технічних наук, професор, академік АН УРСР, заслужений діяч науки УРСР, лауреат Державної премії УРСР і премії імені А.Н. Дінника Академії наук УРСР, педагог, завідувач кафедрою будівельної механіки Дніпропетровського інституту інженерів залізничного транспорту, засновник і керівник Дніпропетровського відділення Інституту механіки АН УРСР, учений, що створив нові напрями в загальній механіці і механіці твердого тіла, що деформувалося, автор більше 300 друкарських робіт в області механіки — монографій, статей, навчальних посібників, а також більше 20 авторських свідоцтв і патентів.

У 1927 р. В.А.Лазарян вступив на маркшейдерський факультет Дніпропетровського гірничого інституту, який закінчив в 1931 р. Ще до закінчення інституту він був запрошений на викладацьку роботу на кафедри теоретичної і будівельної механіки в гірничий і транспортний інститути.

У 1932 р. В.А.Лазарян захистив кандидатську дисертацію.

У 1934 р. він очолив кафедру будівельної механіки Дніпропетровського інституту інженерів залізничного транспорту і був її беззмінним завідувачем по 1968 р.

У 1934-1937 рр. В.А. Лазарян виконав серію робіт в області прикладної теорії пружності.

Докторська дисертація В.А. Лазаряна, захищена в 1940 р., присвячена дослідженню динамічних зусиль в міжвагонних з'єднаннях поїздів. Вона стала основою для подальших досліджень як самого Лазаряна, так і його численних учнів.

У 1941 р. В.А.Лазаряну було присвоєне звання професора. У тому ж році він був призначений начальником Дніпропетровського інституту інженерів залізничного транспорту, яким керував до 1958 р. У роки Великої Вітчизняної війни під керівництвом В.А.Лазаряна інститут (був евакуйований до Новосибірська) не лише продовжив роботу з підготовки кваліфікованих кадрів для залізничного транспорту, але і виконав велику кількість важливих для оборони країни робіт.

Після повернення інституту до Дніпропетровська в 1944 р., В.А.Лазарян багато і плідно займався справою відновлення інституту, розвитку його факультетів, кафедр і лабораторій. Будучи генерал-директором дороги і будівництва III рангу, він надавав в цей час велику допомогу залізничному транспорту у відновленні залізниць і забезпеченні їх безперебійної роботи. Одночасно Всеволод Арутюнович вів велику наукову, педагогічну і науково-організаційну роботу в інституті.

Особливістю В.А.Лазаряна, як ученого, було уміння передбачати шляхи розвитку науки і техніки. Так, задовго до широкого поширення обчислювальної техніки в країні, В.А.Лазарян звернув увагу на необхідність використання обчислювальних машин в наукових дослідженнях і в учбовій роботі. Ним була створена в інституті перша в місті лабораторія аналогових обчислювальних машин, а потім і лабораторія цифрових обчислювальних машин, на базі якої нині створений сучасний обчислювальний центр.

Один з напрямів діяльності Всеволода Арутюновича пов'язаний з організацією в інституті галузевої науково-дослідної лабораторії динаміки і міцності рухливого складу Міністерства шляхів сполучення СРСР. Створена в 1958 р. лабораторія динаміки і міцності, якою керував В.А.Лазарян, в подальшому виросла в крупну наукову організацію.

У 1967 р. В.А. Лазарян обирається членом-кореспондентом Академії наук УРСР. Йому доручене створення Дніпропетровського відділення Інституту механіки АН УРСР. Керівником цього відділення В.А. Лазарян був до останніх днів життя. У відділенні ним створені обчислювальний центр, лабораторії математичного моделювання, динамічних випробувань, вимірів і обробки інформації. І головне: створений колектив наукових співробітників, який успішно вирішує важливі для країни науково-технічні завдання.

У 1969 р. йому було привласнено почесне звання заслуженого діяча науки УРСР. У 1972 р. він був вибраний академіком АН УРСР. У 1971 р. йому присуджується Державна премія УРСР, а в 1978 р. — премія імені А.Н.Дінника.

Разом з багатогранною науково-дослідною, науково-організаційною і педагогічною діяльністю В.А. Лазарян завжди активно брав участь в суспільному житті міста і республіки.

Високо були оцінені заслуги В.А. Лазаряна перед Батьківщиною, він був нагороджений орденом Леніна, чотирма орденами Трудового Червоного Прапора, орденом «Знак Пошани» і багатьма медалями.

Помер В.А.Лазарян 24 грудня 1978 року.